в'язні, психічно хворі)..................................................................... 15 
3.4 Права жінок та дітей................................................................. 15 

4. Дотримання колективних прав..................................................... 16
4.1. Право людини на безпечне довкілля........................................ 16

 2. Дотримання прав людини та основних свобод

  Незважаючи на події помаранчевої революції, в Україні у цілому і особливо на місцевому рівні, не відбулася зміна влади, а тому протягом 2005 року у місті Нікополі продовжувалися суттєві порушення прав і свобод громадян.  
  З цього приводу 21 червня 2005 р. у Нікополі, біля будинку міської прокуратури відбулася акція нікопольців у захист конституційних прав і свобод громадян. Одночасно вона стала акцією протесту, проти бездіяльності прокуратури міста у царині захисту громадянських прав. На транспарантах протестуючих було написано: „Конституцію, закон та право в прокуратуру”, „Остав надію, кожен, хто сюди заходить”. Протягом акції виступаючи говорили, що незважаючи на помаранчеву революцію, утиски конституційних свобод, несправедливість, корупція, хабарництво глибоко укорінилися у діяльності місцевої влади.
  Як відмічалося учасниками акції, головним порушником, завдяки якому відбуваються всі інші протизаконні дії місцевого самоврядування та правоохоронних органів, є міська прокуратура.  
  Учасники акції заявили, що прокуратура не тільки не реагує на відверті правопорушення вчинені органами влади та її посадовими особами, але і всіляко гальмує надання їм відповідної правової оцінки за зверненнями громадян, громадських організацій, політичних партій, порушуючи „Закон України „Про звернення громадян” Такі звернення залишаються без відповідей, або , в кращому випадку , даються формальні відписи, що не стосуються сутності питань. 
  Громадськість зажадали від прокурора міста прийняття дієвих заходів прокурорського реагування щодо розслідування всіх фактів порушень прав людини з боку місцевої влади, порушень виборчого законодавства під час виборів 2004 р., порушень екологічного законодавства. Учасники акції висловили недовіру міському голові С.Старуну, міжрайонному екологічному прокурору О.Вівічу та іншим посадовцям міста Нікополя, причетним до правового свавілля.
  Через деякий час у м. Нікополь було призначено нового прокурора міста, який до цього працював прокурором Нікопольського району. Але більшість порушень, про які заявляли учасники акції біля будинку прокуратури так і залишилися без її реагування.
  Розбудова правової держави неможлива без розбудови правової громади, без поваги до прав людини, без моральної відповідальності кожного за нездатність суспільство контролювати найманих ним посадовців. 

2.1. Право на життя

  Право на життя є основоположним правом людини та правом, що забезпечує основні демок¬ратичні цінності. Воно гарантується Загальною декларацією прав людини (стаття 3): «Кожна лю¬дини має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Стаття 6 Міжнародного па¬кту про громадянські та політичні права визнає право кожного на життя, додаючи, що це право «має бути захищене законом», а також, що «ніхто не може бути позбавлений життя свавільно». Право на життя осіб віком до 18 років та обов'язок держави гарантувати це право визнається стат¬тею 6 Конвенції ООН про права дитини.
Конституція України також зазначає, що «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо¬торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (стаття 3) та «Кожна особа має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя» (стаття 27).
  У 2005 р. у Нікополі не тільки вбивали людей на вулицях міста, відбирали з загрозою для життя їх майно, але і нищили життя протиправними, анти людськими розпорядженнями місцевих можновладців, котрі давали цинічні санкції на вирубування дерев, розміщення поруч із житлом людей шкідливих відходів і небезпечних підприємств, котрі замість того , щоб захищати права мешканців міста на безпечне для життя і здоров’я довкілля, своєю бездіяльністю фактично потурають розбудові поруч із Нікополем найнебезпечнішого у світі ядерного сховища.  

2.2. Право на захист від катувань та жорстокого поводження

  Протягом 2005 р. нікопольськими ЗМІ надавалась інформація щодо катувань та жорстокого поводження із затриманими громадянами з боку працівників місцевої міліції, але всі ці звинувачення були відкинуті міліціянтами як непідтверджені. В свою чергу, постраждалі так і не звернулись за допомогою до правозахисних організацій.  

  Висновок.
  Існує нагальна необхідність створення у Нікополі бюро незалежної правової безоплатної допомоги з метою захисту незабезпечених верст населення від правового свавілля влади та жорстокого поводження міліції.

2.3. Право на свободу та особисту недоторканність

  Протягом 2005 р. у Нікополі мали місце безпрецедентні факти порушення прав на свободу та особисту недоторканність, пов’язані з незаконним обшуком житла адвоката і члена спілки "Громадянський дозор” Вікторії Нестеренко. 
  Представники правоохоронних структур Харківській області за участю прокуратури м.Нікополя у відсутність В.Нестеренко здійснили незаконний обшук горища будинку, у якому вона мешкає, посилаючись при цьому на постанову судді Київського райсуду м.Харкова. 
  Після прибуття на місце події представників місцевих ЗМІ та голови спілки "Громадянський дозор”, запрошених по телефону В.Нестеренко, яка в цей час поверталась додому із відрядження, „правоохоронці” припинили обшук будинку та почали виправдовуватись тим, що не знали, про проживання у будинку адвоката, житло якого не підлягає обшуку навіть за постановою суду, відповідно до гарантій, наданих Законом України "Про адвокатуру”.
  Пізніше, коли на місце події прибула сама Вікторія Несторенко і додатково роз’яснила правоохоронцям, що її житло не підлягає обшуку. Тим більш, що за її свідченням, постанова про обшук житла винесена суддею райсуду, який є відповідачем у справі за позовом її чоловіка Олександра Нестеренко до вказаного судді про стягнення моральної шкоди. Таким чином, на думку адвоката, дії правоохоронців стали помстою за звернення її чоловіка з позовами до прокурора Харківської області та оприлюднення інформації в ЗМІ щодо корупційних та злочинних діянь суддів. Вікторія впевнена, що правоохоронці мали за мету вбити її чоловіка та підкинути зброю в її житло. 
  Одночасно з обшуком житла адвоката В.Нестеренко, представники СБУ та прокуратури Харківської області в домоволодінні бабусі В.Нестеренко намагалися вибити двері в її будинок. Коли ж на місце події прибула знімальна група ЗМІ разом з адвокатом і представниками громадськості, нападники відмовились пояснити свої дії. Коментуючи цю ситуацію, адвокат Вікторія Несторенко висловила припущення що СБУ таким чином "шукає” компрометуючі Службу безпеки України матеріали, якими володіє її чоловік Олександр Несторенко і заявила, що не виключає і вбивство свого чоловіка. На прохання журналістів газети "Вечірній Нікополь” Наталії Шевченко та журналіста Нікопольського медіа центру Світлани Бакумовець пояснити ситуацію, один з представників СБУ виштовхав журналістів з подвір’я та став їм погрожувати, що викликає їх до прокуратури в Харків і допитає.
 Вказані події були висвітлені у місцевих та регіональних ЗМІ, так як були пов’язані не тільки з порушенням прав на недоторканості житла адвоката але прав і свобод журналістської діяльності, проте прокурор міста Нікополя як завжди їх "не помітив” і не прийняв необхідного у такому випадку процесуального рішення в порядку статей 94-97 КПК України.

 2.4. Право на справедливий суд.

  Одним із основних елементів захисту прав людини є принцип верховенства права, головний аспект якого пов’язаний із визначальною роллю незалежних та упереджених судів.
  Моніторинг спілки „Громадянський дозор” засвідчив, що протягом 2005 р., у Нікополі, судовому захисту прав людини й основних свобод у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування приділялась недостатня увага. При вирішенні спорів між органами влади та громадянами, судді часто виглядали залежними від виконавчої влади, від тиску якої вони залишаються недостатньо захищені.
У Нікополі зберігався незадовільний стан матеріального і фінансового забезпечення місцевого суду, який розташований у пристосованому приміщенні дитячого садку. Суд недостатньо забезпечений комп'ютерами і засобами фіксації судового процесу, витратними матеріалами, тощо.

Розгляд справ упродовж розумного строку.

  Стаття 6 Європейської конвенції гарантує кожному судовий розгляд протягом „розумного строку”. Критерій „розумного строку” полягає у тому, що б гарантувати винесення судового рішення протягом розумного терміну.

  У 2005 р. Нікопольським міськрайонним судом був нарешті розглянутий поданий у 2001 р. позов до начальника відділу внутрішньої політики нікопольського міськвиконкому Ю.Соловйова щодо захисту честі і гідності голови спілки „Громадянський дозор” Ю. Бабініна.
  Такий розгляд справи в "розумний термін” дає законні підстави звернутися з відповідною заявою до Європейського Суду з прав людини для встановлення факту порушення права на розгляд справи в розумний термін та порушення вимог статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та стягнення відповідної сатисфакції.

  Позовна заява гр. Чалого Б.О. про усунення об’єктів забруднення навколишнього середовища від житла подана до нікопольського міськрайонного суду 4.07.05 , але до кінця року так і не була розглянута.

  Гр. Білому П.П., в.о. голови міськрайсуду Поліщук Р.А. надав відповідь про відмову у прийнятті позову без її підтвердження ухвалою суду згідно відповідної статті Цивільно–процесуального Кодексу України, а не листом. 
Здійснення правосуддя без мантії

 До „Громадянського дозору” надійшла інформація про звернення гр. Бадова Г.Б. з адміністративним позовом до одного з суддів Нікопольського місьрайонного суду про визнання дій останнього незаконними, у зв’язку із здійснення ним правосуддя без мантії та нагрудного суддівського знаку. Таким чином позивач вимагав зобов’язати суддю здійснювати правосуддя належним чином.
 
Незалежність суду. 

  Незалежність судової влади є ознакою правової держави. З огляду на те, що більшість суддів Нікопольського міськрайонного суду вимушена вирішувати питання ремонту своїх кабінетів та матеріального забезпечення діяльності самостійно, місцевий суд і надалі залишається залежним від „спонсорів” та місцевої влади. 

Право на правову допомогу. 

  Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, держава повинна гарантувати допомогу правника, якщо „це необхідно для забезпечення реального доступу до правосуддя”.
  Протягом 2005 року у Нікополі не забезпечувалась в повній мірі безоплатно або за доступну плату правова допомога незаможним верстам громадянам, особливо у цивільних та адміністративних справах, де йшлося про захист найважливіших прав людини. 
   
Виконання судових рішень.

  Виконання судових рішень - одна з найважливіших проблем доступу до правосуддя в Україні.
  Протягом 2005 р. продовжували порушення провадження у справах, пов’язаних із банкрутством підприємства боржника та неналежним виконанням судового рішення щодо невиплати заборгованості. Так, протягом тривалого часу Нікопольським відділом юстиції не виконується судове рішення щодо повернення заборгованості КП „УКС” науково-виробничій фірмі „Фенікс”.

  Висновок.  
  Органи місцевого самоврядування повинні вимагати від держави створення спеціальних об'єднань адвокатури, які б забезпечував членам територіальної громади надання правової допомоги безоплатно.
  Виконання судових рішень повинно бути взятим під особливий контроль держави і громадськості.

2.5. Право на доступ до інформації.

  Інформація - це повітря демократії. Лише обізнане суспільство може здійснити контроль за діяльністю влади, щоб примусити її служити суспільним інтересам. І навпаки, погана влада потребує секретності, щоб поховати власну неефективність, марнотратство і корупцію. Тому відвертість влади, обнародування інформації про те, що саме і як вона засекречує, завжди є актуальним політичним питанням, лакмусовим папірцем, який свідчить про її реальні наміри і плани.
Право на доступ до інформації є однією з складових права на інформацію, яке закріплене статтею 34 Конституції України: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір». 
  Протягом 2005 року міська влада постійно порушувала права громадян на доступ до інформації. Практично всі міські програми , що фінансувались протягом 2005 р. з міського бюджету в порушення вимог діючого законодавства були прийняті без обговорення з громадськістю та без її залучення у процес прийняття рішень. Доступ до проектів рішень місцевого самоврядування залишався унеможливленим. 
  Мали місце випадки розповсюдження владою викривленої та неправдивої інформації спрямованої проти активістів місцевої громади та правозахисників.  
Моніторинг порушень прав громадян у сфері доступу до екологічної інформації, показує, що впродовж 2005 р. у місті Нікополі влада продовжила приймати рішення що впливають на стан довкілля без попереднього обговорення з громадськістю, а запити на отримання екологічної інформації не задовольнялися у повному обсязі.
  Яскравим прикладом такого стану стало будівництво без обговорення з громадою площі перед будинком міської ради під час якого корупційним шляхом були протиправно знищені десятки дерев.
  Більшість рішень місцевого самоврядування, особливо щодо виділення земельних ділянок під будівництво так і залишились невідомими для пересічних громадян. Рішення не публікуються у ЗМІ і всупереч вимогам громадськості не розміщуються в Інтернеті. 
  Внаслідок цього, всупереч вимог Конституції України, Конвенції ЄЕК ООН «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного епідемічного благополуччя населення», «Про інформацію» та «Про звернення громадян» нікопольська влада не надала своєчасно громадськості інформацію про проекти будівництва у місті товариством з обмеженою відповідальністю „Нікопольський завод пластикових труб „НІКОПЛАСТ” заводу пластикових труб, нових автозаправних станцій, освоєння земельних ділянок під будівництво елітного житла у центрі міста і т.д.

  Висновок.
  Непрозорість у діяльності нікопольської влади досягла рівня, який несе загрозу подальшому здоровому розвитку територіальної громади. Неприпустиме становище з доступом до офіційної інформації має бути терміново виправлене. Усі нормативно-правові акти, проекти та рішення місцевого самоврядування повинні оприлюднюватися і вміщатися до електронної інформаційної системи міста. Місцева влада повинна забезпечити суворе дотримання вимог Конвенції ЄЕК ООН щодо доступу до інформації , участі громадськості у прийнятті рішень та доступу до правосуддя.

2.6. Право на свободу слова, думки, совісті, релігії і віросповідання.

Право на свободу слова.

  Протягом 2005 року свобода слова обмежувалася у Нікополі системними заходами місцевої влади та підтримуючих її олігархічних структур контролюючих найбільші підприємства міста.
  Внаслідок цього майже всі інформаційні ресурси міста, у тому числі телебачення, залишалися підконтрольними владі і не здатні були її критикувати та висловлювати в повній мірі опозиційні їй думки. 
  Опозиційні та громадські формування фактично були позбавлені доступу до ЗМІ протягом усього року. Так і не був допущений до телеефіру голова правозахисної спілки „Громадянський дозор” та редактор електронних видань „Набат” і „Зелена правда” Юрій Бабінін, чиє ім’я, як виявилося, було заборонено навіть згадувати у фінансованій владою місцевій пресі і під час запланованих виступів якого на місцевому телебаченні зникало світло, „пропадав” ведучий і т.і.
  Влада продовжила переслідування журналістів та ті поодинокі місцеві видання, які намагалися подавати громаді правдиву інформацію (газети „Нікопольськіє ізвєстія” та „Вечірній Нікополь”.
  Протягом 2005 року у Нікополі залишався закритим єдиний опозиційний місцевим можновладцям телеканал кооперативу „Канал-5”. Два інших діючих телеканали зберігали тенденційність та заангажованість у висвітленні новин, у тому числі надаючи телевізійний ефір для трансляції новин прес-служби міського голови.

Висновки.
1. За рахунок коштів платників податків які йдуть на утримання прес-служби міського голови у Нікополі необхідно створити громадське телебачення.
2. Припинити фінансову підтримку газет, фінансованих з місцевого бюджету.
3. Вимагати оприлюднення власників місцевих ЗМІ та оприлюднення змісту їх редакційної політики. 

Право на свободу думки.

  На протязі року міська влада відкрито ігнорувала та протистояла правам громадян на свободу думки. Так 21 липня 2005 р. у фінансованій владою газеті „Нікопольська правда” був опублікований на всю сторінку „Відкритий лист” голові спілки „Громадянський дозор” та Антикорупційного центру Юрію Бабініну, у якому помічник міського голови В.Злобинець звинувачував Ю.Бабініна за доповідь про порушення під час проведення довиборів у міську раду, та запевняв читачів газети, що всі дії правозахисника викликані виключно політичною агресивністю опозиціонера. Між тим, місцева влада протягом року продовжувала переслідування інакодумаючих шляхом перешкоджання їх бізнесу та іншими шляхами.

Право на свободу совісті та віросповідання.

  Право на свободу віросповідання гарантується ст.35 Конституції України. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Реєстрація релігійних організацій.

  Протягом тривалого часу у Нікополі не можуть зареєструватись релігійні громади Церкви Перемоги та „Нове покоління”, яким під різними приводами повертають документи на „доробку” в кінці передбаченого законодавством 3-ох місячного строку.

Виділення земельних ділянок для будівництва культових споруд.

  У 2005 р. з боку органів місцевого самоврядування м.Нікополя робилися спроби обмежити деякі релігійні конфесії у отриманні дозволів на будівництво культових споруд. Так нікопольська міська рада неодноразово безпідставно відмовляла у виділенні земельної ділянки для побудови культової споруди Свідкам Ієгови. 

Розпалювання релігійної ворожнечі.

  УПЦ МП в своєму друкованому виданні „Нікополь православний” систематично публікує „антисектантські” матеріали, що спрямовані проти офіційно зареєстрованих у місті християнських церков харизматичного напрямку та інших церков, включно з УПЦ КП, та призводять до міжконфесійного напруження.
  Протягом 2005 р. у Нікополі мав місце випадок релігійної нетерпимості з боку активістів УПЦ МП відносно місіонера Української реформаційної Церкви отця Валерія, котрий був затриманий на вулиці священством УПЦ МП і доставлений у міський відділ міліції з вимогою притягти його до відповідальності за шахрайство. Тільки завдяки втручанню Ради Церков м.Нікополя п. Валерія було звільнено та повернуто йому хрест, „конфіскований” представниками УПЦ МП 

Рекомендації.

1.Усунути дискримінацію при реєстрації статутів релігійних громад та при розгляді питань забезпечення їх діяльності ( оренди приміщень, виділення земельних ділянок, проведення мирних зібрань) з боку органів місцевого самоврядування.
2.Забезпечити належне реагування правоохоронних органів на випадки розпалювання релігійної ворожнечі з боку домінуючих релігійних організацій міста.
3.Пітримувати, розвивати та забезпечувати діяльність Ради Церков у м.Нікополі.

2.7. Право на свободу мирних зібрань.

  Право на свободу мирних зібрань протягом 2005 р. використовувалось у Нікополі головним чином для проведення акцій захисту власності Нікопольського феросплавного заводу та інших господарських товариств структур В.Пінчука, для чого адміністрацією НЗФ був ініційований так званий „нікопольський майдан” на якому проходили мітинги працівників НЗФ та інших контрольованих В.Пінчуком підприємств, робітники яких під гаслами соціального змісту широко використовувалися під час захисту олігархічних бізнесових інтересів.  

  2.8. Право на вільні вибори.

  29 травня 2005 р. на виборчій дільниці № 30 у м. Нікополі відбулися вибори депутата до міської ради замість вибулого 2 роки тому.
  Моніторинг спілки „Громадянський дозор” засвідчив, що влада різними шляхами намагалася уникнути проведення довиборів, стримуючи таким чином прихід до міської ради небажаних для неї активістів територіальної громади.
  Спочатку була „загублена” подана ще у січні 2003 р. заява вибулого депутата про складення своїх повноважень і майже через рік, 19.03.2004 р. рішенням тринадцятої сесії Нікопольської міської ради, але за поданням прокуратури міста Нікополя вибори були нарешті призначені на 31 жовтня 2004 року
  Однак, в супереч цьому рішенню, вибори у визначений термін так і не відбулися. 28.11.2004 року прокурором міста Нікополя було скасовано постанову слідчого прокуратури п. Полякова про відмову у порушенні кримінальної справи з приводу не проведення виборів на 30-ій дільниці. Одночасно, по факту перешкоджання вільному здійсненню громадянами права обирати і бути обраним депутатом місцевої ради, вести передвиборну агітацію, було порушено кримінальну справу №32049083 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.157 КК України. 
  Крім того, Нікопольській міській раді було внесено припис про усунення порушень Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", у якому поставлено вимогу негайно вжити заходів щодо усунення порушень закону і на найближчій сесії Нікопольської міської ради прийняти рішення про призначення виборів депутата, замість того, який вибув. Цей припис було розглянуто та задоволено і вибори були призначені на 29 05.2005 року.
  Таким чином, на протязі тривалого часу посадові особи міської влади здійснювали аморальний та протиправний адміністративний тиск на виборчий процес шляхом порушення конституційних прав громадян вільно обирати та бути обраним до органів місцевого самоврядування.
  Місцевим судом визнана незаконною діяльність відносно опозиційного владі кандидата у депутати міської ради К.Лященко з боку контрольованих владою газети „Нікопольська правда” та телекомпанії „Медіа центр”.
  Перебіг подій у день виборів засвідчив широке використання місцевою владою адмінресурсу з метою протидії обранню депутатами небажаних для неї осіб. Не дивлячись на за¬борону, по¬садовим і службовим особам органів місцевого самоврядування брати участь у передвиборчій агітації, працівники структур виконавчої влади та комунальних підприємств стали головним інструментом у діях, спрямованих проти небажаних для неї опозиційних кандидатів.
  Напередодні дня виборів до спілки „Громадянський дозор” звернулися працівники одного з комунальних підприємств міста з повідомленням про їх адміністративне примушування агітувати проти небажаних владі кандидатів у депутати. За два дні до виборів, до спілки надійшли повідомлення про зустрічі міського голови С.Старуна із старшими будинків, розташованих на території виборчої дільниці № 30.
  Безпосередньою агітацією проти опозиційних кандидатів в день виборів на ввіреній території займався особисто начальник місцевого ЖЕКу, про що було складено відповідний акт. У цей же день, невідомі особи здійснювали періодичну розклейку агітаційних листівок у підтримку провладних кандидатів, при тому, що агітматеріали інших кандидатів у депутати були старанно знищені задовго до виборів.
  Не зважаючи на владну протидію, вибори на 30-ій дільниці закінчилися впевненою перемогою опозиційного до місцевої влади кандидата в депутати К.Лященко, що стало поразкою адмінресурсу і призвело до звільнення за „власним бажанням” помічника міського голови, начальника департаменту комунального господарства та всього відділу внутрішньої політики.
Моніторинг порушень на місцевих виборах у м.Нікополі дає підстави говорити про те, що протягом 2005 р. нікопольська влада в пору¬шення Конституції України та Законів України продовжила нехтувати виборчими правами членів територіальної громади.
  Висновок.
  Необхідна правова оцінка зловживанням місцевої влади під час виборів Президента України у 2004 р. та під час довиборів депутата у Нікопольську міську раду у 2005 р.  

2.9. Право на звернення до органів влади та місцевого самоврядування.

  Протягом 2005 р. спілкою „Громадянський дозор” до органів влади та місцевого самоврядування було подано 103 заяви стосовно порушення прав громадян.  
  Більшість отриманих спілкою відповідей посадовців виявилась відписками, які не призвели до конкретних дій влади із усунення порушень.
  Характерним прикладом такого виконання державних функцій захисту прав людини є Нікопольська міжрайонна екологічна прокуратура, яка протягом року виявилася нездатною усунути масові порушення екологічних прав населення регіону, викликаних протиправною експлуатацією закритого санітарного полігону ТПВ, функціонуванням звалищ у водоохоронній зоні Дніпра, масового знесення зелених насаджень та інших порушень екологічного законодавства місцевою владою.  
  Чисельні звернення активістів громадсько-політичного об’єднання „За доброчесність” і гр. К.Лященко до прокурора міста і області з вимогами прийняти заходи прокурорського реагування по фактам порушення виборчого та корупційного законодавства, порушень прав людини і інших зловживань посадовців, позитивного вирішення не мали, що свідчить про наявність мафіозних ознак у діяльності влади на місцевому рівні.
  На офіційні звернення через ЗМІ міський голова С.Старун відповідей не надає – свідчила місцева преса. 8.09.2005 р. газета „Вечірній Нікополь” у якості офіційного запиту опублікувала статтю „Місцевою владою відповідь не пишеться”, де наведені факти ігнорування С.Старуном піднятих газетою гострих проблемних питань, які стосуються порушення прав членів місцевої громади.
  На звернення „Громадянського дозору” до міського голови С.Старуна з вимогою надати представникам громадськості інформацію щодо наявності у місті демонтованої художньої огорожі міського парку Перемоги, заступник міського голови П.Донець фактично відмовив у наданні такої інформації, але Нікопольській міській відділ міліції та прокуратура так і не вбачили у цьому корупційного діяння, проте як громадськість вимагала надати йому саме таку правову оцінку.

  Висновки.
  Нагальною є потреба створення прозорої системи притягнення посадових осіб органів місцевого самоврядування та органів державної влади до адміністративної відповідальності за скоєні ними порушення прав людини та корупційні діяння.
  З метою посилення громадського контролю необхідно оприлюднювати у ЗМІ дату та час розгляду справ можновладців у судах, забезпечити громадськості можливість знайомитись з постановами суду, ухваленими за результатами розгляду таких справ. Кодекс адміністративного судочинства України надає можливість ознайомлення зі справою особі, яка не була стороною у справі. В зв’язку з чим, доцільно у ЗМІ, які фінансуються органом місцевого самоврядування, оприлюднювати такі постанови суду.
  Необхідно вирішення проблеми відсутності інформації про повноважні органи, які мають право складати протоколи про скоєння корупційного діяння. Для верств населення, які не мають юридичної освіти, навіть невідомо куди необхідно звертатись із заявами про скоєння корупційного діяння, при тому, що ненадання відповіді посадовою особою органу місцевого самоврядування утворює склад корупційного діяння. Доцільно б було таку інформацію помістити на інформаційних стендах саме в органах державної влади та місцевого самоврядування. Наприклад на 1 поверсі виконкому Нікопольської міської ради: "Шановні Нікопольці та гості міста! Якщо посадова особа органу місцевого самоврядування в термін, передбачений законом України "Про інформацію” не надасть Вам відповідь, Ви маєте право звернутись з відповідною заявою до прокуратури Дніпропетровської області або до управління СБУ в Дніпропетровській області”.
Право на звернення до державного нотаріату 

  Після вступу в дію у 2004 р. нового Цивільного кодексу України, який вимагає оформлення заяви на спадщину тільки на особистій зустрічі у державного нотаріуса, з огляду на наявність у м.Нікополі і районі лише 3 державних нотаріусів різко зросли черги до державних нотаріальних контор що призводить до порушення прав громадян.

  Висновок. 
  Нагальним є прийняття ВР України нового закону „Про нотаріат” який повинен ліквідувати поділ нотаріату на державний і приватний. 

2.10. Право власності.
 
Права власності олігархів

  Контрольовані структурами В.Пінчука адміністрації Нікопольського феросплавного заводу та господарських товариств Нікопольського Південнотрубного заводу протягом 2005 активно використовували профспілки і робітників підприємств для захисту власності господарів, примушуючи працівників виходити на мітинги проти реприватизації підприємств. 
  З цією ж метою активно використовувалися і залежні ЗМІ. Так, 1 вересня 2005 р. Нікопольський „Медіа-центр” з 18 до 22 годин транслював в телеефірі таке звернення до нікопольців: "У даний час здійснюється силове захоплення НЗФ. Мешканці міста і регіону підтримайте робочих феросплавників, які протистоять захопленню. Всі на захист НЗФ”.  
  9.08.2005 р. біля 7 тис. працівників підприємств які контролюються структурами В.Пінчука та знаходяться на промисловому майданчику Нікопольського Південнотрубного заводу були спрямовані адміністраціями цих підприємств на мітинг проти реструктуризації (повернення державі) Південноторубного заводу. Мітинг відбувся біля будинку міської ради та ставив за мету залишити підприємства у приватній власності олігархів не зважаючи на порушення, які мали місце під час їх приватизації.  

Права власності дрібних акціонерів

  Під тиском адміністрації Нікопольського феросплавного заводу більшість його робітників свого часу була змушена продати свої акції. Але ті, хто вистояв, до сьогодні не отримують дивіденди. Протягом 2005 року власники невеликих пакетів акцій НЗФ провели протестні заходи перед будинком нікопольської міської ради, вимагаючи від неї захисту своїх прав.
  Порушуючи права дрібних власників НЗФ, 5 травня 2005 р. охоронні структури підприємств В.Пінчука не пропустили на збори акціонерів НЗФ його дрібних власників. Шукаючи захисту своїх порушених прав, дрібні власники звернулись до Нікопольської прокуратури із заявою про порушення їх прав, але так і не дочекалися правової допомоги від прокурора міста В.Прихожанова.

 Власність територіальної громади.

  Протягом року зникала та розпродавалось власність територіальної громади без належного її інформування. Так, невідомо куди зникла демонтована за розпорядженням нікопольського міського голови С.Старуна художня металева огорожа парку Перемоги. Не прозоро та без конкурсу був проданий єдиний у місті плавальний басейн, інформація щодо чого була владою прихована як конфіденційна (газета „Вечірній Нікополь” № 8(46). Аналогічна доля сталася і з кінотеатром ім. Довженко, придбаним за 80 тис. грн., а потім перепроданим за ціною більш як 1 млн. грн.
  В зв’язку з тим, що дана інформація була оприлюднена в місцевих ЗМІ, правоохоронні органи (насамперед прокурор міста) зобов’язані були в порядку статей 94-97 Кримінально-процесуального кодексу України перевірити повідомлення та прийняти відповідне процесуальне рішення – порушити кримінальну справу або відмовити в порушення кримінальної справи.
  23.02.2005 р. нікопольський міський голова С.Старун підписав рішення міськвиконкому та акт державної технічної комісії щодо прийняття в експлуатацію кв. 40 у престижному будинку № 39 по пр.Трубників у м.Нікополі, завершивши таким чином переоформлення квартири площею 111 м.кв з комунальної власності на приватну, своєї (фактичної) дружини Світлани Богданової, з якою разом і проживає. 
  Прийнята в експлуатацію квартира знаходилась свого часу у фонді відселення, але в 2002 р. рішенням виконкому була протиправно виведена з житлового фонду в нежитловий, а після цього продана феросплавному заводу за 11 тис. 860 грн., який через декілька місяців за ті ж гроші продав її „першій леді” міста, а рішенням виконкому квартира знову була повернута в житловий фонд, через процедуру, яка має всі ознаки діянь, передбачених ст. 233 КК України „Незаконна приватизація державного та комунального майна” .
  Про це, та про результати розслідування порушеної кримінальної справи, яку було передано для проведення досудового слідства в слідчий відділ Нікопольського МВ УМВС України, правоохоронні органі не поспішають інформувати громадськість 
  Тим часом, у грудні 2005 р., біля будинку ніко