Виступ голови спілки «Громадянський дозор» Юрія БАБІНІНА  на Міжнародному науково-практичному семінарі з актуальних питань ядерної та радіаційної безпеки  3 грудня 2010 року , м. Київ

Досвід місцевих органів управління щодо захисту інтересів населення зони спостереження Запорізької   АЕС

 Нікополь – найстаріше місто у Дніпропетровській області, яке відзначило у 2009 році 370-у річницю заснування і має статус історичного поселення. Історія Нікополя нерозривно пов'язана з історією запорізького козацтва. Це єдине місто в Україні, яке веде свій початок від запорізької Січі - Микитинської Січі. Нікополь - столиця 5-ти козацьких Січей. Саме тут в 1648 році Богдан Хмельницький був проголошений гетьманом України. Саме тут зароджувалися демократія і незалежність України.

      Сьогодні Нікополь, це місто обласного підпорядкування і районний центр, розташований на правому березі Каховського водосховища  за 121 км на південний захід  від обласного центру Дніпропетровськ, на кордоні із Запорізькою областю, на території якої, за 8 км. від Нікополя збудована найбільша у Європі Запорізька АЕС. Перший енергоблок ЗАЕС почав працювати на протилежному від Нікополя березі Дніпра у грудні 1984 року, тобто  за два роки до Чорнобильської катастрофи, коли радянська влада і думки не мала когось питати про бажання жити поруч із «мирним» атомом. Таким же чином другий блок ЗАЕС почав працювати в жовтні 1985 р., третій - в грудні 1986 р., четвертий – в грудні 1987 р. і т.д.

       Усвідомивши після трагедії Чорнобиля небезпеку високого  ризику мешкання по сусідству з  найбільшим в Європі ядерним об'єктом, населення Нікополя та його органи місцевого самоврядування разом з жителями інших міст і селищ контрольованої зони ЗАЕС виступили на боротьбу за гарантоване ст. 50 Конституції України  безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище.

        Починаючи з 1988 р. у Нікополі та інших  населених пунктах регіону розміщення   ЗАЕС  пройшли десятки антиядерних мітингів і пікетувань, включно з пікетуванням Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, спрямованих проти будівництва 5 і 6 блоків станції, а потім і сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП).

       У 1994 р. за ініціативою громадських екологічних організацій Нікопольська міська рада, а також органи місцевого самоврядування сусідніх міст Марганця та Кам'янки - Дніпровської прийняли рішення про проведення перших в Україні місцевих референдумів по питанням роботи Запорізької АЕС під час яких переважна більшість жителів зони спостереження АЕС  висловилася проти  добудови 5 і 6-го блоків ЗАЕС, проти будівництва  СВЯП, проти продувки у Дніпро ставка-охолоджувача станції. Так, у Нікополі 93,6 %  членів громади, що взяли участь в референдумі сказали «Ні» будівництву СВЯП. Результати референдумів були направлені у Верховну Раду і Кабінет Міністрів України,  які діючи за принципом «розділяй і володарюй» разом із атомниками оголосили про адміністративне невизнання підсумків референдумів, що відбулися на території  Дніпропетровської області відносно об'єктів діючих  на території  Запорізької області.

       У 1999 р. Нікопольська міська рада провела у місті громадські слухання щодо розташування та розвитку в регіоні об’єктів атомної енергетики під час яких практично всі учасники слухань висловилися проти спорудження СВЯП ЗАЕС, але і на цей раз голос народу не був почутий урядом.

        Чисельні протестні звернення громадськості та органів місцевого самоврядування зони спостереження Запорізької АЕС до центральних органів влади  та доручення тодішнього президента України Л.Кучми  врешті  примусили адміністрацію ЗАЕС  провести  у  2004 році «Зустріч з активом   екологічних рухів і органів місцевої влади», під час якої  «актив» оглянув майданчик розміщення СВЯП і провів радіаційні вимірювання, які засвідчили рівні гамма-фону на корпусах контейнерів СВЯП від  2000 до 8000 мкР\ч, що  в тисячі раз перевищували  показники природного гамма-фону в районі розташування ЗАЕС .

      Ці дані засвідчили про небезпеку розміщення СВЯП в густонаселеному, переживаючому екологічну біду регіоні, де до  сьогоднішнього дня   так і не виконана  прийнята ще в 1990 р. на вимогу органів місцевого самоврядування зони спостереження ЗАЕС Програма комплексного екологічного моніторингу  розміщення  енергокомплексу  ЗАЕС-ГРЕС, якою передбачалось створення паспорту грунтово-рослинного шару регіону, санітарно-гігієнічного паспорту, банку даних здоров'я населення, що проживає в контрольованій зоні ЗАЕС, контролю даних  аэрогамма-зйомки гамма-полів навколо ЗАЕС до будівництва АЕС і на сьогоднішній день,  оцінки зміни локального клімату в результаті експлуатації ЗАЕС і СВЯП, тощо.

       Разом з цим, ЗАЕС до цього часу не виконана оцінка радіаційно-хімічної дії станції на регіон  30 км. контрольованої зони, внаслідок чого відсутній  облік поєднаного теплового забруднення  ГРЭС–АЕС, відсутня оцінка ефектів сумісної дії  радіоактивних, хімічних і теплових викидів і скидів, не виділений вплив ЗАЕС  на фоні техногенного забруднення  території  іншими промисловими підприємствами, не налагоджений радіаційний контроль зрошувальної води і екологічні нормативи її використовування.

     Самі атомники в своїх звітах визнають, що відсутність інформації по цих розділах  не тільки не дозволяє дати повну інформацію щодо стану навколишнього середовища регіону розміщення ЗАЕС, але і не дає можливості фіксувати які-небудь  несприятливі зміни, що поволі йдуть .

      Зважаючи на це,  проведене в рамках стратегічного планування  розвитку Нікополя до 2010 року дослідження показали, що наявність АЕС по сусідству з Нікополем є найважливішим негативним чинником для сталого розвитку  міста.

    Групою  стратегічного планування було запропоновано добиватися поступового закриття ЗАЕС, встановлення страхової і соціальної  компенсації ризику мешкання в період до  зняття  ЗАЕС з  експлуатації, проведення цитогенетичного моніторингу, тощо.

    У новому, нещодавно затвердженому Стратегічному плані сталого розвитку Нікополя до 2020 року зазначено, що наявність Запорізької АЕС у 8 км. від міста є його слабкою стороною та загрозою для сталого розвитку. Планом передбачено  вимагати від Уряду та НАЕК «Енергоатом»  скасування будь яких намірів  щодо будівництва біля Нікополя 7 та 8 блоків Запорізької АЕС, припинення  продувки її ставка–охолоджувача. Планом передбачено підготовку звернень до Уряду та ВРУ України з вимогами обмежити розширення Запорізької АЕС та її сховищ відпрацьованого ядерного палива (СВЯП), забезпечити правовий режим території навколо діючих атомних електростанцій (ядерних об’єктів) та статус громадян, які проживають на цих територіях. Одним із пунктів Стратегічного плану передбачається створення Асоціації поселень зони спостереження Запорізької АЕС з метою консолідації зусиль мешканців регіону у справі захисту його інтересів та безпеки.

        Як ми, бачимо, уся історія будівництва ЗАЕС та її ядерних сховищ у густонаселеному агро-промисловому регіоні України є яскравим свідоцтвом грубого нехтування вимог населення та органів місцевого самоврядування.

      Як в період існування СРСР так і в умовах незалежної України  населення регіону розташування Запорізької АЕС було і залишається усунутим від участі в ухваленні стратегічних екологічно значущих для його долі рішень про будівництво і розширення АЕС, а також спорудження  СВЯП  в даній місцевості.

       У Нікополі не має жодного дозиметричного табло для інформування населення щодо радіаційної ситуації, що періодично викликає до появи серед жителів хвилі чуток, паніки та нервування   щодо гіпотетичних ядерних інцидентів на АЕС. На останнє звернення нікопольців до Президента з вимогою забезпечити належне, безкоштовне та безперервне інформування мешканців регіону зони спостереження ЗАЕС про стан ядерної та радіаційної безпеки і встановити з цією метою достатню кількість інформаційних табло у Нікополі та інших населених пунктах зони спостереження атомної станції, заступник міністра палива та енергетики Ю.Шумкова відповіла, що  такого не буде, бо «…табло це електронний пристрій, який з технічних або погодних умов може спотворювати дані про радіаційний фон, що може викликати більшу паніку серед населення, ніж його відсутність».

          Разом із тим тільки завдяки наполегливим  вимогам громадськості, органи місцевого самоврядування Нікополя нещодавно, вперше за останні 15 років добилися від ЗАЕС забезпечення  населення міста йодним калієм, марлевими пов’язками  та інструкціями щодо дій у випадку аварії на АЕС.

       Не зважаючи на кризові показники стану здоров’я населення Нікополя, на найвищий в Україні рівень анемії у нікопольських дітей, замість  комплексного вирішення  проблеми на державному рівні, сьогодні готується рішення  про розширення ЗАЕС та будівництво її 7 – го і 8-го блоків.  Зараз розпочата  обробка населення для можливого «дорадчого опитування», пропонуються різні обіцянки керівництву Запорізької та Дніпропетровської областей. Вперше за 25 років існування наше місто отримало компенсацію в 11 млн. грн.. за ризик проживання населення  у зоні ЗАЕС. У розкладі на 1 людину це складає біля 90 грн. на рік, що є мізерним навіть для одного візиту нікопольця до аптеки.

       Ратифікована  Україною Оргуська Конвенція вимагає від влади забезпечити участь громадян у прийнятті екологічно важливих рішень. На жаль, як населення так і органи місцевого самоврядування зона спостереження ЗАЕС фактично усунуті від таких можливостей і попереду у нас велика боротьба за права нашої громади, за її здорове майбутнє, за прийняття закону "Про правовий режим території навколо діючих атомних електростанцій (ядерних обєктів) та статус громадян , які проживають на цих територіях", боротьба за безпечну та безядерну нікопольщину, за Україну без Чорнобилів. З нами Бог!